Чим ближче я до вічності підходжу,
Тим все частіше згадую роки
Дитинства – це коли опіку Божу
До хати нам приносили батьки—
Маленька мама з довгою косою,
Весела, наче пташка навесні,
Зривала вишні, вимиті росою,
Від ранку починаючи пісні,
Яких вона, напевно, знала сотні;
Про Бога, небо, море та зірки,
А тато їх на аркушики нотні
Записував. Часи були такі—
Друкованих пісенників не мали
Родини тих, хто вірив у Христа,
Та все одно, Творцю вони співали,
В дорозі, дома, в церкві на свята…
Дитинство десь поділося, та досі
Горять у серці, мов ясні зірки,
Та виграють, мов кришталеві роси
Святі Слова духмяні, як квітки;
Ніхто з душі їх вирвати не зможе—
Їх Бог зростив, а сіяли батьки,
Не вельми вчені люди, не заможні
Під захистом Всесильної руки.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Надю, щиро дякую за вірш! Сподобався дуже-дуже!!! Така простота і глибина... Хай Божі Слова завжди горять у твоєму серці! Комментарий автора: Дякую, Галинко.Благословінь
маго мет
2012-11-07 21:01:11
і в котрий раз я визначити мушу
що вірші ваші вміють впасти в душу
на ваші вірші важко промовчать
тому що як життя вони звучать Комментарий автора: Cлава Богу.Дякую.
Светлана
2012-12-26 18:06:29
Надіє, слава Богу за натхнення та талант дарований Вам. Вдячність Вам за працю. Мені так знайома ця картина! Ви повернули мене у щасливе дитинство. Комментарий автора: Дякую за увагу, Світлано, слава Богу.
Вих.20:12
Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі
були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій,
дає тобі!
===
Нехай будуть довгими твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі! Комментарий автора: Слава Богу.Дякую, Миколо, за добрі побажання.
Письмо матери. - Николай Зимин Любите матерей.Цените их,пока они живы и вы можете поговорить и побыть с ними рядом.Ведь,любовь матери - самое дорогое,что у нас есть.И будет вечно.
Верю, знаю,меня ты любила,
Пусть не так, как хотелось бы мне.
Верю, знаю,меня не забыла,
Когда я забывал о тебе.
Может быть,потому я душою
От тебя вдалеке заболел,
Что не знаю,сказать ли успею
Все,о чем я сказать не успел.
Сумей... - Светлана Курилова Была студенткой, к тому времени христианкой. Жила в общежитии. Господь хранил, ободрял и давал строчки, чтобы ободрять верующую подругу. Немножко наивно и по-детски:)
